Хмари Цієї весни, сиві грозові хмари таки добряче запізнилися, тому усі мешканці Красної Полонини чекали на них з великим нетерпінням. Ще не видно їх? – цікавилась у куща горобини стрімка річечка. Зараз запитаю у гірської…
БЕЗ ДРУЖБИ НЕМА ДІЛА( Повчальна казка у віршах) Жили-були в людськім тіліДрузі закадичні,Всі на місці, всі при ділі,У всіх справи звичні. За призначенням всі різні,Кожен – справжнє диво,Неповторні всі й важливіОргани людини! Надважливі справи малиНіби,…
На узліссі, під кремезним столітнім дубом, що, здається, своїми вітами торкається самого неба, є велика, але непомітна для людського ока, печера. У ній, глибоко під землею, у далеких кам’янистих лабіринтах, у своєму чарівному, нікому невідомому…
На Землі всю ніч йшов сніг. Нарешті, у гості завітала Чаклунка-Зима. Вона накрила Землю білим пухким покривалом і зробила її казковою та неповторною. Усе навколо, допоки сягав погляд, було сліпучо біле. Небо прикрашав яскравий місяць…
Вітерець (малий бешкетник!)гратись дуже захотів;Крадькома від свого батькавін на землю полетів…Там якраз дрібненький дощиккрапельки згори́ послав,та вони не долітали –Вітерець малий хапав!Мов ліхтарики маленьківін ті крапельки чіпляє –і тепер малий бешкетниккришталеве місто має!Він піднявся трохи…
А чи знали ви, що діти –янголятка то безкрилі,що спустилися на землюй крила пта́хам залиши́ли?..Чи то казка, чи то правда,або може все наснилось:якось з неба Янголятковниз на землю опустилось…Задивилось на природу,на озера, на річки…Там якраз…
В білім-білім-білім сні –Білий-білий-білий сніг.А по ньому кіт рудийПроклада свої сліди.По мережанім слідуВ білий сон і я піду,Щоб руденькому котуРозігнати самоту.Котику-коточку,Золотий клубочку,Повертай до хати –Будемо дрімати.А-а, а-а,А-а, а-а…
Де з піску чарівні пасочкиІ дерева до небес –Там живуть маленькі Ясочки,Дуже схожі на принцес. Полюбляють вранці спатоньки,Мають друзів-розбишак.І хоч трішки, а кирпатенькі,Бо без цього – аж ніяк. Отаку кумедну ЯсочкуРозпізнає кожен з нас:Ще ніким…
А чи послухать казочку ви діти не готові?Мерщій всідайсь, бо знаю,Ця казочка чарівна,Дарує вона мудрістьА, інколи, і вміння.Прийшла вона не звідкіляА з царства праці, розуму й добраЙ розповідає, як жив на світі їжачок,Та не простий,…
Юрчик грався в Ю-Зе-ФаІз гуртом хлоп’яток.Підстеріг в юрбі в’юркаІ почав питати:«Ти в’юрко-юрко чомуДосі не у лісі?Там родина вся твояМабуть, дуже злиться.Тож лети-гряди тудиШвидше, ніж орлиця,Щоб в дорозі не засталаЗимова сніжниця.Бо затрусить й заметеНе впізнаєш лиця».