Янголятка.

А чи знали ви, що діти –
янголятка то безкрилі,
що спустилися на землю
й крила пта́хам залиши́ли?..
Чи то казка, чи то правда,
або може все наснилось:
якось з неба Янголятко
вниз на землю опустилось…
Задивилось на природу,
на озера, на річки…
Там якраз купались пта́хи
неймовірної краси!
Лебеді такі прекрасні,
гордо шиї вигинають…
Янголятко і забуло,
що удома вже чекають…
Раптом буря надлетіла
і крутити воду стало –
й усіх лебедів прекрасних
геть на берег розкидало…
Буря стихла дуже швидко,
але ли́шились лежати –
поламало їхні крила,
більш у небі не літати…
Янголятко все це бачить
і аж плаче (так шкодує)…
Потім зняло свої крила
і найстаршому дарує!..
Та птахів іще багато,
а як помогти? Не знає…
Від безсилля бідне плаче –
своїх крил лиш двоє має…
Хто тоді в біді поможе?
Лиш на друзів сподіватись –
тож маленькі Янголятка
стали з неба опускатись,
щоб свої віддати крила
і птахи літати зможуть
(ба́йдуже, що їм так гірше …
Та щасливі , бо поможуть)!..
А самим без крил у небо
вже ніколи не піднятись…
Доведеться діточками
на землі їм залишатись…