Відьмак
Відьмак (поема)Частина перша1.Пустельник стогнав: „О, цей світ! О марнотаБез сил одинокому скніть!“Шмат меду поклав обережно у ротаЄдиний послушник – ведмідь. Розстатись з душею готуються кості,Вже шкіра бліда де-не-де…– Сховайся, ведмедю! Я чую, в нас гості.Раб…