Shopping cart

Як ялинка шукала собі дівчинку

Одного ранку стара Ялинка прокинулась і зрозуміла, що ледве не проспала Різдво. Вона швиденько натягла на носа окуляри, накинула плетений шалик і побігла в напрямку найближчої школи. Бо яке ж новорічне свято може бути без дітей? Ставши біля шкільних вікон, Ялинка побачила, що інші дерева із казкового лісу вже давно порозбирали кращих діток. Проте дехто ще стояв у чергах. Наша Ялинка вирішила підійти до найдовшої черги, в якій можна було взяти собі чепурну дівчинку з блакитними оченятами й довгим волоссям, а на додачу отримати ще й її молодшого братика. Та коли вже підходила Ялинчина черга, вона побачила, як одна з таких дівчаток зухвало відібрала в свого брата іграшку. «Ні, така жадібна й плаксива дівчинка мені свято лише зіпсує…» – подумала Ялинка і стала вслід за ялинками, що хотіли отримати собі хлопчика в червоній сорочечці. Але раптом побачила, як той хлопчик гнівно замахнувся рукою на свою собаку. «Таку дитину теж на свято не хочеться» – зітхнула Ялинка і стала в останню чергу, яка вишукувалась за дівчатками з пишними бантами, але вже скоро почула, як одна з таких красунь грубо розмовляє зі своїм дідусем… 

Так і вийшла зі школи наша Ялинка без дитинки… Вона йшла й журилася, бо розуміла, що не знайшла собі ні дівчинки, ні хлопчика, а значить свята в казковому лісі не відбудеться, а Різдво ніколи не прийде… 

Аж тут біля шкільної зупинки Ялинка зустріла рудоволосу першокласницю, що шморгала носиком і так само журилась.

  • Чому ти плачеш? – спитала Ялинка й простягла дівчинці хустинку.
  • Я плачу, бо скоро свято… Мої батьки поїхали відпочивати. Однокласників відвезли до бабусі й дідуся в село. У друзів, що живуть неподалік, – є брати й сестри, тому їм не буде сумно. Навіть у моїх сусідів вдома є чотирилапий друг. А я – ОДНА… Сьогодні я спізнилась до школи, і тому всі ялинки вже знайшли собі на свято діток, а я, мабуть, лишилась нікому не потрібна. – відповіла дівчинка і сумно подивилась на зробленого власноруч солом’яного янгола.
  • То ходімо зі мною! – вигукнула щасливим голосом Ялинка й обійняла дівчинку. – Я подарую тобі справжнє різдвяне свято. 

Вони йшли до казкового лісу і тримались за руки. Їм услід падав чарівний сніг. Усі лісові звірята радісно зустрічали і Ялинку з дівчинкою, і прийдешнє Різдво. Весь вечір дівчинка з Ялинкою танцювали й співали. Але найцікавіше ще було попереду. Ближче до Різдва дівчинка почепила на найвищу гілку Ялинки солом’яного янгола й лягла спати. А коли прокинулась, то побачила під її вітами і дідуся з бабусею, про яких так мріяла, і братика з сестричкою, яких їй теж так хотілося мати. І навіть тато з мамою приїхали з відпочинку. А ще до неї підбіг маленький веселий песик – такого ж рудого кольору, як і її волосся… Усі разом вони заспівали красиву різдвяну пісню про щасливе Різдво – день, коли кожна дитина і кожна ялинка мають бути щасливими. Кінець.

Leave a Reply