Небесний почерк

Небесний почерк Я поспішала, ось знайомі двері, під ними і залишу свій конверт. А в ньому гроші бідним сусідам,
нехай хоч куплять молока собі пакет.
Обоє вже не молоді, не дав Бог діток.
Хвороба завітала в їхній дім. Хотіла на Христа я їм вказати,
але вони не чують моїх слів. Мені уже давно до сліз їх шкода, хто допоможе їм в їхній нужді? Господь мені сказав: а знаєш доню,
Я хочу поручити це тобі. З тих пір молюсь за них щодня, щоночі.
А під дверима завжди є конверт. Але сьогодні трапилось незвичне, цікаво звідки взявся тут букет? Тремтячими руками діставала спершу букет, а потім папірець. Який чиясь рука в квіти поклала, що це за загадка і де її кінець? Від хвилювання ледве прочитала: Спасибі що вказала на Творця. Маленьким вчинком щирої любові
нас привела до вічного життя. Сльози нестримно із очей лилися я щепотіла : це не я, не я, в цій справі впізнаю Небесний почерк
я знаю Боже – це рука Твоя.