Колосок
Ну, проходьте, розсаджуйтесь, батьки із малятами!
Розкажу вам, як жили півник з мишенятами.
Мишенята, вражі діти, усюди гасали,
Гралися, дражнилися, бігали, стрибали.
Непосиди, розбишаки. Круть і Верть їх звали.
Бо за день ніхто не бачив, щоб вони сідали.
Півник же вставав раненько,
І зарядочку робив.
Потім голосом гарненьким
Наше сонечко будив.
Вийде вранці на подвір’я, вимете чистенько,
Квіточки пополиває, все в нього гарненько.
На поличках посуд чистий, витоплена пічка.
Цілий день клопочеться, поки прийде нічка.
Мишенята ж в хату йдуть, тільки щоб поїсти,
І сміються, і регочуть, дивись – зараз тріснуть!
Замітав і цього ранку півник голосистий.
Бачить: лежить колосок, тугенький, зернистий.
- Круть і Верть, сюди скоріше!
Тільки подивіться!
Колосок який знайшов,
Він нам пригодиться! - Щоб згодився треба його сперш обмолотити.
Треба вирішити, хто
Буде це робити. - Вирішити треба нам у квача хто видить,
А колосок хто знайшов, тей хай і молотить!
І швиденько з двору геть, пригають, стараються,
Один одного лоскочуть, сміхом заливаються.
Півник взяв ціпка старого.
Колосок обмолотив.
І аж засміявся:
Стільки зерен з нього вийшло, що й не сподівався! - Круть і Верть бігом до мене!
Гляньте скільки в нас зерна!
Треба все зібрать в мішечок
І віднести до млина. - Оце добре, буде в нас борошна багато!
Хто несе зерно на млин треба нам рішати?
Подивитись треба збігать, як комар телят пасе,
Хто зерна намолотив, тей його хай і несе! - Тільки й знаєте оці ви слова казати,
А, між іншим, обіцяли все допомагати.
Але Круть і Верть уже не чують.
Один з одного біжать, кепкують.
Стрибають. У «довгу лозу» граються,
Обіцянками вони не переймаються.
Півник все зерно зібрав, взяв мішок на спину.
Та й співаючи пішов до старого млину.
Повернувся, знову кличе: - Мишенята, сюди йдіть!
Борошна приніс багато, можна тісто замісить.
Можна пиріжків спекти, млинчиків, оладок.
В гості друзів ми покличем – журавля і жабок! - Гарна думка, то ж швиденько дарма часу ти не гай,
Тісто заміси гарненько й пиріжечки випікай! - От і добре, ну а ви дров до печі принесіть.
Розтопіть, прогрійте гарно, поки буду я місить. - Півнику, наш любий друже,
Перегнув ти палку дуже.
Люди скажуть: «Що ж це він
з малечі знущається!»
Добре, що дитяча праця
в нас забороняється.
Півник нахиливсь, насупив брови.
І тихенько сам пішов по дрова.
Розтопив, вже пічка прогрівається,
А тим часом тісто підіймається.
Гарну півник пісеньку співає.
Пиріжечки ліпить, викладає.
А начинка в нього – мак дрібненький.
Ох і будуть пиріжки смачненькі!
Ось уже їх з печі витягає,
У велику миску викладає.
Пудрою смачною притрусив.
Рушничком (нехай дійдуть) накрив.
А вони – рум’яні, запашні,
Подивившись, можна тільки ахнуть.
Може вірите мені, а може ні,
На всю хату періжечки пахнуть!
Круть і Верть вже за столом, як треба,
І нікого кликати не треба.
Навіть руки вимили охоче,
(Хто ж смачненьких пиріжків не хоче).
Півник теж до столу вже сідає
І в куточок миску відсуває. - Я оце спитати вас прийшов:
Хто сьогодні колосок знайшов?
Круть спокійно так відповадає: - Ти знайшов, ну хто ж цього не знає.
Півник в чашку молока налив. - То ж скажіть, а хто обмолотив?
Круть і Верть собі переглянулись: - Ти обмолотив.
І посміхнулись. - Назбирав багато я зерна.
Хто ж його відносив до млина? - Ти носив, ну хто ж цього не знає.
Це вже Верть йому відповідає. - Хто заносив дрова, піч топив?
Тісто м’яв і пиріжки ліпив?
Зрозуміли раптом мишенята,
Чому півник став про це питати.
Нахилили голови, мовчать,
Та з-за столу вийти не спішать.
Півник добрий, може пригостити,
Та і їм нема куди спішити,
Цілий день крутились, гомоніли,
То ж під вечір добре зголодніли. - Ну нема чого сидіть чекати,
Що вас зараз буду пригощати.
Щоб собі гостинців заробити,
Треба було хоч би щось зробити!
Вилізли з-за столу мишенята,
Будуть знать, як цілий день гуляти.
* * *
Ось така у нас повчальна казка.
Тож усі замисліться будь ласка.
Є багато висловів про те,
Що без праці й зілля не росте!