Shopping cart

Космічний сон

Я потягнувся в ліжку, усміхнувся
І лагідно матусю обійняв.
«Ти знаєш, мамо, все це дуже дивно,
Та я сьогодні уві сні літав»
«Що ж дивного? Ти підростаєш, сину!»
«Ось що тобі, матусю, я скажу,
Я зрозумів, що не на крилах лину,
А за штурвалом корабля сиджу!
Мені на зустріч дощ метеоритний
І такі самі дивні кораблі.
В навушниках лунає рідне слово –
Ти привітання шлеш мені з Землі.
Я пам’ятаю, мамо, ще з садочка,
Як ти про космос нам розповідала,
І на стіні у груповій кімнаті
Систему сонячну для нас намалювала.
Ми знали про найближчих двох «сусідів»:
Марс і Венера, що від нас так близько.
Тепер я часто вдивлююсь у небо,
Коли надвечір зорі низько-низько.
Як ти гадаєш, чи ще є планети,
Де б життя так само вирувало?
Ми б з інопланетянами дружили,
Листівки привітальні надсилали б.
А може десь в галактиці далекій
Такий, як я , хлопчина невеличкий,
Після вечері, вивчивши уроки,
Дивитися на зорі має звичку.
Я уявляю в космосі безмежнім
Такуж планету ніжнобірюзову,
З її народом, селами, містами…
І в зорі ввечері вдивляюсь знову й знову.
Й щоночі в небі над моїм будинком
Яскрава зірка мерехтить і сяє.
Мені здається, що то той хлопчина
До нас сигнал далекий посилає.
Ми підростемо, вивчимось, і кожен
Космічний зореліт збудує власний.
Й на міжпланетній стрінемось заправці,
Я уявляю, як то буде класно!
Ми вип’єм каву з тюбиків космічних,
Нам буде з ним про що поговорити.
Маршрут новий відкриєм туристичний –
З планети на планету приїздити.
Я впевнений, що потоваришуєм!
Нові планети будем відкривати!
Матусю, от що я тобі скажу:
Ніколи ми не будем воювати!»

Leave a Reply