Діти чекають з роботи тата,
Мама готує смачну вечерю.
Запахом їжі сповнена хата.
Тато прийшов відчиняються двері.

“Тато, татусю, ти щось нам приніс?”, –
І малюки татуся обступили.
Тато сказав: ” Я проходив повз ліс,
Вітер на вулиці дмухав щосили.

В лісі раптово я зайця зустрів.
Заєць був добрий і досить гостинний.
Заєць сказав: “Пригостить я хотів.
Ось подарунок тримай для родини.”

І передав мені скрутень якийсь
Там щось замотане у торбині.
З зайцем знайомі були ми колись.
Його через річку я ніс на спИні.

От з тих пір зайчик гостинці дає.
Каже мені: “Стій дядько, стривай.
В мене для тебе ось дещо є
І діткам своїм ти ось це передай”.

Ось я приніс, так як заєць сказав.
Ви ж самі дивіться, що то за гостинці.”
І малюкам він усе передав
Те, що містилося у торбинці.

Діти раділи такій благодаті.
Це ж зайчик, сам зайчик про нас згадав.
З криком “ура”, вони бігали в хаті.
Тато таку дивну річ розказав.

Від зайця пакунок був самий чудовий,
Хоча звичну їжу в собі він містив,
Пакунок від зайця, він просто казковий.
Це чарівник, мабуть,все так зробив.

Зайці ж у лісі не розмовляють.
Кожен з дітей це, ніби, знав.
Але ж в дитинстві дива бувають.
Адже зайчик тату гостинчика дав.

І схожі дива кожен вечір траплялись.
І зайчик щоразу гостинці давав.
Діти цьому щиро так дивувались.
Тато подібне щоразу казав.

Ось так дитинство цікавим ставало.
Тато – казкар був, що й годі казати.
Діти в казковий свій поринали.
Адже в них був найкращий тато.

           Швидко дорослими стали ті діти.
     В тата запитують: "Зайчик той де?"

Чомусь дорослі не вміють радіти.
“Тату, татусю, а зайчик прийде?”