Shopping cart

Зимова абетка

Буква Б

Білим-білим притрусило снігом навкруги,
Білосніжним покривалом вкриті всі ліси й луги.
Береги річок, ставків кригою закуті
Бреде зайчик по сніжку,де стежки забуті.
Бережно ступає лиска ,нюхає сліди,
Бережись, вухастику ,в лапи їй не попади.
Барабанить дятел дзьобом ,шукає жучки,
Бурий ведмідь у берлозі спить аж до весни.
Бачить сни чудові ліс ,спить під пухким снігом,
Бережімо цю красу природи і її любімо !

Буква В

Вершки білі у ялини.
Вкрита снігом і калина .
Віхола селом гуляє,
Вітром снігу намітає.
Важкі хмари снігові
Вниз спустились до землі.
Взялась зима ґаздувати,
Все навколо чаклувати.
Вміло морозцем скувала малий потічок,
Витинанкою прИкрасила змерзлий бережок.
Вимальовує на кризі предивні узори.
Вабить нас помандрувати у далекі гори.
Вітер віє волохатий,
Верхівки вкриває
Видно,що зима -хазяйка і роботу знає.

Буква З

Захурделило, задуло, замело снігами,
Заховалось зайченя поміж ялинками.
Заморозило озерце, притрусило снігом,
З гірки мчить малий Степанко й знов на гірку бігом.
Засліпило сонце очі, виблискує сніг,
Закрутившись у клубок, спить сіренький кіт.
Забавляється зима, снігом засипає,
Забарилась трішки в горах й дуже поспішає.
Замітає все довкола : дороги й поля,
Зима-зимонька біленька вже в гості прийшла.

Буква Н

Навалила, намела зимонька сніжку багато,
Нам всім радість принесла і дарує свято.
Навкруги,мов полотно,сніг лежить біленький,
Намальовані узори на вікні маленькім.
Нагулявся, стих в гілках вітер з полонини,
Нагорнув він кучугури,спинив хуртовини.
Над землею, відпочивши, знову він літає ,
Наймогутніший вітрисько свою силу знає.
Наказ зимонька дала йому рівно сніг трусити
Намагається вітрисько добре це зробити.
Навприсідки, навколішки по полях він бродить
Наче добрий господар,порядок наводить.

Буква Т

Тиха,ясна ніч зимова, світить місяць угорі.
Тремтять дрібно в небі зорі, ясні вогники малі.
Тихо молиться маленький ангел на дворі,
Та й благає Всевишнього в цій нічній порі:
“Ти їм всім допоможи, Всемогутній Боже,
Ти -володар всього світу,то ж зроби, як гоже.
Тільки Ти всім помагаєш в радості й біді.
Твої діти -усі люди ,що є на землі.
Тепло в душі, і в серця їм добра додай ,
Торкнись кожного цілунком і не залишай.
Тебе прошу щиро я: усіх бережи!
Та від лиха і біди Ти їх відведи!»

Буква С

Сніг,сніжок мете, завива хурделиця ,
Срібними іскринками рівнесенько стелиться.
Сипле крихти білосніжні зима на поля,
Стежки щедро притрусила, сховалась земля.

Снігурі у годівниці насіння клюють,
Сваряться за кращі крихти, їх у дзьоб беруть.
Свистить вітер над полями, в село заглядає,
Стежить, як там морозець сили набирає.

Сіло сонечко за обрій, спатоньки лягає.
Серед неба місяць ясний униз поглядає.
Сонну змерзлу землю промінням ласкає,
Сніжнобілим покривалом бережно вкриває.

Leave a Reply