Великому Каменяреві
Личаківський Некрополь не спить, а сльозами
З синіх хмар умиває гранітові сни.
Тут великий поет Каменяр спочиває,
Присвятивши життя українській землі.
Як Мойсей, торував для народу стежини
Крізь піски Ханаану, крізь неволю і страх,
Щоб прозріли брати, щоб кайдани розбили
І збудили свободу в скам’янілих серцях.
Він, як Сторож, стоїть споконвіку на варті
У тухольській долині, над Дніпром, у степах.
Його слово – пророцтво, тож вклоняймося правді,
Що набатом звучить у Франкових віршах!