Великому Каменяреві

Личаківський Некрополь не спить, а сльозами

З синіх хмар умиває гранітові сни.

Тут великий поет Каменяр спочиває,

Присвятивши життя українській  землі.

Як Мойсей, торував для народу стежини

Крізь піски Ханаану, крізь неволю і страх,

Щоб прозріли брати, щоб кайдани розбили

І збудили свободу в скам’янілих серцях.

Він, як Сторож, стоїть  споконвіку на варті

У тухольській долині, над Дніпром, у степах.

Його слово – пророцтво, тож вклоняймося правді,

Що набатом звучить у Франкових віршах!