Україно, скільки ж ти пережила?…
А миру й досі ще нема,
Ще досі твій народ страждає
Чого чекати вже не знає.

Усі ми мріємо про краще ,
Та зкожним днем стає все важче:
Як не поранений боєць,
То вже життю прийшов кінець…

Не хочемо так далі жити,
Потрібно з цим щось нам робити
Але один – не воїн в полі,
Треба єднатись всім, якщо ми хочем волі.

Ми – українці ,ми не можемо здатись!
Потрібно дружно нам за руки взятись.
Прогнати з України лихо –
Лише тоді нам стане жити тихо.

Лише тоді побачить сина мати,
І заспіває соловейко біля хати;
Лише тоді всі будемо щасливі,
А матері не будуть наші сиві.

І український Гімн гучніше зазвучить,
І буде байдуже ,що ворог нам бурчить…
Разом подякуємо Богу
За те ,що нам прийшов на допомогу.