Shopping cart

Послухай, сину

Минають дні, роки, життя минає…
І в цьому вирі клопотів і справ
Не помічаємо, як діти виростають,
Й дорослішати час їм вже настав.

І день за днем… І за весною – осінь.
Ось ти вже, сину, справжній чоловік.
Але для нас, батьків, лишився й досі
Малим синочком нашим ти навік!

Послухай, сину, що порадить тато,
Я й сам шукав підтримки у батьків, –
У світі грішному спокуси так багато.
Та безліч злих, порожніх, підлих слів.

І, перш ніж крок новий в житті ступити,
Дивися, хто з тобою поруч йде.
Бо там, в кінці усіх життєвих митей
Господь спитає, з ким ти був,.. і де…

Цінуй усе в житті, що йде від Бога.
Твори добро, і віри не втрачай.
Благословенною тоді буде дорога
У твій земний, маленький, справжній рай!

Для тебе, синку, буду вірним другом.
Завжди підставлю батьківське плече.
Коли життя раптово змінить смугу,
Коли щось заболить… Чи припече…

Будь ввічливий, і з добрим серцем, сину.
Люби людей, і старших поважай.
Кохай лише одну, – свою, єдину.
І гідності та честі не втрачай.

Ніколи свого роду не цурайся.
За Батьківщину йди сміливо в бій!
Від викликів життєвих не ховайся.
Достойно ти прийняти все зумій!

Чомусь так часто діти забувають
Одну дорогу, з-поміж тисячі доріг.
Туди, де завжди люблять, і чекають.
Туди, де рідний батьківський поріг.

Ти знай, що та любов, що в серці тата
До діточок – не тліє,.. і не спить…
Вона словами, може, й не багата,
Але яскравим полум’ям горить!

Leave a Reply