Загриміла в полі стрімко чарівна сопілка,
Застрибала дуже грімко жабка невидимка.

Всіх маляток в гості кличе, зозуля крилата
До звіряток в небі клекче, дитинча леляти.

Всі святкують, всі танцюють та співають,
З Днем Народження зозулю так усі вітають.

Цілували, обіймали, стільки, скільки треба,
Квітами, обдарували, цукерками аж до неба.

Червячків лелека, до сороки, наносила горку,
Жабка принесла з собою модну шубку під норку.

А Лисичка як сестричка, принесла намисто,
Ну а вовчик, так як братик, дарував злотисто.

Гостей дивувала, чарувала співами сопілка,
Танцювала хіп-хоп шоу пташка перепілка.

Зайчик, куций хвостик, приніс холодильник,
А сова, щоб не проспати, принесла будильник.

Раптом задзвенів у дверях гість – посильний,
І звірята розізлились: «Бач до чого схильний!

Вихвалятись крутизною нам тут не треба,
Враз запустим, як ракету, його аж до неба!»

Та сорока заступилась за гостя нового свого:
«Він хороший, лиш не ображайте ви його!»

«Я прийшов щоб вас вітати, друже дорогий,
А зозулі дарувати телефон безпровідний.

Вік новий по всьому світі – технічний прогрес,
Ну а ви, звірята лісу, ще не бачили чудес!»

Вмить усі заметушили, посильного обступили,
Заглядали і питали, потім тихо відступили.

Довго лісові звірята сперечались – це дебати,
Вирішили, що мобільний хочуть всі придбати.

Обмінялись номерами телефонів, всі з всіма,
Визнали, що прийшов посильний не дарма.

Інтернет враз підключили до п’ять джі мережі,
Фото й ави загрузили в свої соц. мережі.

Рідко вже гуляють друзі, всі ловлять вайфай,
Спілкуються лише по скайпу, хоч тікай у гай.

Рік пройшов і нове свято – нема кого запросить,
Бо навіть сама сорока – в інстаграмі лиш сидить.

Друзі всі порозбігались, розлетілись хто куди,
Віртуальну дружбу мали, а реальну – втратили.

Ось така повчальна казка про степових звірят,
Технології, на кращих друзів змінювать не варт.