Shopping cart

Незвичайний вихованець

Якось син прийшов зі школи,
І так швидко, як ніколи
Прибирати раптом став,
Посміхався та мовчав.

На полицях все складає,
Всі книжки перекладає,
Когось тихо так гукає
І у шафцях, щось шукає.

Та малий вже зрозумів,
Зберегти вже й не зумів,
Річ, яку він так любив
Мабуть просто загубив.

  • Що се стало, що за лихо?
    Запитала в сина тихо.
  • Чим зарадити тобі,
    Може чим допомогти?
  • Є живий куточок в нас,
    Всі приносять щось у класс
    Приручив я вдома в нас
    Мишенятко просто класс!

Біле брюшко, чорний ніс,
І до школи я б відніс,
Мишеня біжить на свист,
Нік, чудовий, як артист.
Але десь він забарився,-
Мовив син і зажурився.

Підійшла до сина я,
Приголубила дитя:

  • А, якщо твій Нік прийде
    І сім’ю всю приведе?

Так для нашого кота,
Це найбільша смакота,
Але сину, в нас мишей,
Стане більше, ніж грошей.

Син замислився, поволі:

  • А я зрозумів – в неволі,
    Нік не проживе і дня,
    Сум буде в очах щодня.

Собі лишим мишеня,
Віддамо в класс кошеня.
Трюкам Ніка я навчу,
Їсть і п’є хай досхочу.

Стане вправним акробатом,
Та вражатиме шпагатом.

  • Ти не розкорми його,
    Бо він стане, як сумо.

Сину, я скажу відверто,
В хаті буде все подерто,
Треба їм зерно і воля,
Жити в полі їхня доля!

Leave a Reply