Зайшло вже сонечко за обрій,
Настала тиша, гомін стих.
І ніч, неначе синя ковдра,
Усе покрила навкруги.

Усе поснуло: ліс і поле,
Бурхлива річка і садок.
Лиш раптом вітерець повіяв,
Зашелестів в гаю листок.

По небу плинуть ясні зорі,
Сміється місяць золотий
І діти бачать сни казкові,
Але у кожного він свій.

Одні з них уві сні літають
У просторі ясному мрій,
А інші по блакитнім морю
Пливуть у даль на кораблі.

І їм не хочеться, щоб сон цей
Закінчився коли-небудь,
І дітям віриться, що мрії
Завжди збуваються й живуть.