Shopping cart

Коли не буде завтра

В когось погане, а в нас вже не буде завтра,
я матері й “вибач” сказати свого не встиг.
Ти міг би не йти. Ми знали, що йти не варто.
Але ми з тобою не з тих, що не йдуть, не з тих.

Розбурхане море грізно горить сапфіром,
у ньому снарядів, як в небі над ним зірок.
Тут холод асфальту й бетон, друже, сірий-сірий.
Зі зброї фортуна нам на ніч дала зеро.

Обстріл чи тиша – свідомість безбожно дурить,
герою не з казки. Вогню не боїться сталь.
Тримайся, солдате, руйнуються всі мури,
людей боєздатних лишається близько ста.

Слухай уважно: війна ця за жовте з синім.
Потрібно, ще більше набоїв та меньше дум.
Тоді я сказав, що не зраджу своєї країни,
тому й не прийду.
І я не збрехав: вчора мої батьки поховали сина.

Leave a Reply