Shopping cart

Злива

Жила була на світі Злива –
Весела дівчина, вродлива.
Їй зранку заплітали коси
Весняні й літні сестри – Грози.
Їй шили сестри – Блискавки плаття,
Розповідали тітки – Хмари про життя.
До неї в гості Вітер прилітав,
Вдвох пили чай, він їй розповідав:
Де був, що бачив – про усе новини:
Про океани, гори, височини,
Льодовики, сніги та спеку,
Як він блукає високо й далеко…
Молодші брати були в дівчини – Зливи –
Це Дощики милі, веселі й грайливі.
Любили зі Зливою в схованки гратись,
В гаях і лісах, в степах заховатись,
Пробігти луками, поспати у травах.
А потім усі спішили у справах:
Потрібно поля дуже щедро полити,
Щоб там урожай гарний зростити.
Рясно потрібно сади поливати,
У дерев, щоб плоди змогли дозрівати.
“Працюємо славно! ” – хвалила всіх Злива.
“Буде навкруги все чисто й красиво!
Потрібно міста і села помити:
Дороги, мости, бруд з вулиць всіх змити.
Будинки, заводи, дитячі садочки…
На Землі будуть чисті всі-всі куточки.”

“Мої діточки такі працьовиті,
В турботах, в роботі кожної миті!
Загордий я дуже сім’єю такою!” –
Пишалося Небо синами й донькою.

Leave a Reply