Тук – тук – тук! Тук – тук – тук! – відстукує  міцним дзьобом Дятел. Він з найвищого дуба лісу розсилає у всі куточки важливі повідомлення.

Увага! Увага! Осінь запрошує дерева до свого палацу на бал!

Бал! Бал! Ба –а –ал! – понеслося по світу, покотилося. Зашуміли Дерева, заметушилися.

Треба нам про святкове вбрання подумати! – затріпотіла маленькими зеленими листочками Берізка.

Так, звісно! – підтримала її Верба. – Не личить на свято прийти у буденному одязі.

Бал уже незабаром, а в мене сорочки святкової немає, – захитав крислатим чубом Клен.

   І наповнився світ роздумами дерев. Кожне зітхало, думало-гадало , як до осіннього балу готуватися!

   Пролітала якось Сорока-Білобока.  Підхопила на хвіст їхні розмови і віднесла у палац  до королеви Осені.

   Добра королева вислухала її, посміхнулася і промовила:

• Я запросила до себе гостей, то не хочу створювати їм клопіт. Сама про все подбаю, поклопочуся.

   Вночі, коли  Сонько-Дрімко запеленав казковим сном живу природу, королева Осінь непомітно вийшла зі свого палацу. Вона чарівною паличкою доторкалася до кожного деревця. Вони миттєво перемінювалися – одягалися в кольорові сукні, вишивані сорочки, барвисті капелюшки, яскраві перуки.

   Зранку на небі появилося Сонечко. Від побаченої краси воно посміхнулося ясною посмішкою і застрибало сонячними зайчиками скрізь. Пробудилися дерева. Вони були щасливі.