Shopping cart

Інший

Тінь сонця трохи пада на вікно, а я дивлюсь туди, де була стеля,
Я переводжу погляд як в кіно, сусідній дім тепер розбита скеля.
Колись тут був дзвінкий дитячий сміх, була нова і затишна оселя,
Колись в цьому дворі був пишний сад, а зараз це засушлива пустеля.

Ніколи не зустріну я вже тут, кого любив, хто був завжди зі мною,
Від них на пам’ять лиш кривавий слід, що тягнеться червоною смолою.
На мить мені здається, що це ти до мене ледь торкаєшся рукою,
В мене одне питання, як тепер я душу в цьому світі заспокою?

Хтось інший просинається в мені, щось схоже між св’ятим і катом,
Та хоче взяти під жорсткий контроль, того, хто хоч живий, а вже розп’ятий.
Не знаю чи я зможу осягти, наскільки в серці рана та глибока,
І як так розповзлась жага до зла, під пильним поглядом Всевидячого ока.

Leave a Reply